Зима випробовує, чого ми варті

Довго ми чекали на справжню зиму, нарікали, що і Новий рік, і Різдво були без снігу, вболівали за озимину, аби не вимерзла, шкода було, що лижі та ковзани лежать без діла. Та не думали, що зимонька так раптово покаже нам свій норов. А вона притисла аномальними для нас морозами, замела снігами та так, що ризиковано й з дому кудись вирушати. Аби ми через снігові замети не почували себе відірваними від зовнішнього світу, аби забезпечити життєдіяльність жителів населених пунктів району та безпечний рух на шляхах старанно працює в ці напружені зимові дні колектив філії «Андрушівський райавтодор». Як йому вдається тримати під контролем ситуацію на шляхах під час сніговіїв в холодні зимові дні ми попросили розповісти начальника філії С. С. Пархомчука.

- Сергію Степановичу, чи готовий був колектив, який Ви очолюєте, забезпечити нормальне функціонування транспорту дорогами загального користування і як вам це вдається?
- Скажу відверто, що зима, котра розпочалася в другій половині січня, не застала нас зненацька. Ми звикли, що ця гарна і досить-таки примхлива пора року «дарує» нам сюрпризи. Отож зустріли її у всеозброєнні. Правда, складні погодні умови завжди роблять напруженішим графік нашої роботи - в дні великих снігопадів, хуртовин у нас був задіяний весь колектив. Жінки чергували біля телефонів вдень, чоловіки - вночі, аби приймати повідомлення, про те, де виникала надзвичайна ситуація. І тоді ми оперативно вживали заходи. Працювали по 16-18 годин на добу, особливо трактористи.
- Які дороги обслуговує Ваша філія і яка їх протяжність?
- Філія «Андрушівський райавтодор» опікується шляхами загального користування, які пролягають до населених пунктів. Їх протяжність в районі - 232 км. Наводити лад на сільських дорогах, протяжність яких 600 км., - це турбота органів місцевого самоврядування на місцях.
- А чи маєте вдосталь пального для здійснення необхідних робіт?
- З пальним в ці напружені дні особливих проблем немає. «Облавтодор» через день, а то й щоденно відпускає нам по 600-800 літрів пального, в основному дизпаливо. Було й таке, що виручав нас приватний перевізник А. А. Савицький. Він в складний момент допомагав пальним, а ми виконували їм необхідні роботи своєю технікою. Співпрацюємо, бо ж і ми, і вони докладаємо зусиль, аби жоден населений пункт не був відрізаний від районного та обласного центрів, залізничної станції. Водії автобусів, маршруток, працівники управління з надзвичайних ситуацій, внутрішніх справ, ДАІ інформували нас про те, на яких ділянках доріг склалася критична ситуація. Туди ми насамперед і слали своїх людей та техніку.
- До яких населених пунктів вам доводилося розчищати дроги в екстремальних умовах, аби налагодити їх життєдіяльність?
- Наприклад, складна ситуація була на шляху до Антополя, де в снігових заметах застряло 4 легковики, в яких знаходилися жінки і діти. Довелося добиратися туди і розчищати 1,5 км дороги, аби визволити людей із снігового полону. Подібна ситуація була і в Глинівцях, а також по дорозі на станцію Бровки. Отож наші грейдер, два трактори і КрАЗ з відвалами працюють в ці дні в напруженому ритмі. Хочу подякувати ПП Маліновському С. В. та депутату Верховної Ради Засусі Т. В. за те, що вони за власні кошти організували розчищання доріг. Сергій Васильович - до Нехворощі та Гальчина, Тетяна Володимирівна - до Червоного і Городківки.
- А яка ж склалася ситуація з сільськими дорогами?
- Тут усе складніше, бо роботи з їх розчищання від снігу мають організовувати сільські ради. Успішно працюють в цьому плані Любимівський сільський голова В. В. Ящук, Іванківський - Н. А. Гарбар та Івницький - П. П. Кузьменко, які наводять лад на шляхах своїми силами. Інші або вичікують, або просять у нас допомоги. Ми, звичайно, не відмовляємо, але виникають проблеми з розрахунками. А зима все добавляє проблем і в місті, і в селах. Вирішувати їх ми маємо найоперативніше.
- Дякую за розмову.

Бесіду вела Валентина Василюк

Хлібодар - професія вічна

«На дерево дивись, як родить, а на чоловіка - як робить», - каже народна мудрість. У всі часи та за будь-яких умов українська нація завжди була нацією працелюбів. В цьому я ще раз переконалася, побувавши на святі працівників сільського господарства, що відбулося в приміщенні Червоненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.
За невтомну працю присутнім у залі дякували голова районної державної адміністраціїї Б. В. Мазур та селищний голова Ю. В. Ящук (фото), які вручили ветеранам Грамоти. Серед відзначених - кавалери ордена "Знак Пошани” В. М. Черниш і В. М. Сокорчук, ордена Трудової Слави - В. А. Савчук, ордена Трудового Червоного Прапора - Є. В. Стельмах. З вітальним словом до нагороджених і всіх присутніх звернувся ветеран праці В. Г. Гребенюк. - Земля нам - рідна мати. Шанує всіх, хто на ній трудиться, - звернувся Василь Григорович до молодшого покоління. - Будуть змінюватись часи і епохи, але в історії вічно шанованою залишиться професія хлібороба. Людям, які присвятили себе їй, наш доземний уклін. Звучали щирі вітання від учнів та вчителів. Задушевними піснями вшанував запрошених аматорський жіночий вокальний ансамбль «Надія» Червоненського селищного будинку культури, учасниці якого - педагоги загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Тож нехай ніколи не втомлюються працьовиті руки, а трударям - вічна шана і подяка за їхню нелегку роботу.

Юлія ПАЛЬНО

Тваринництвом займатися непросто

Про те, що в розвитку тваринницької галузі району намітилися позитивні тенденції, свідчать декілька чинників. Основним із них є хоч і поступове, але нарощування поголів’я великої рогатої худоби, якого нині в сільгосппідприємствах різних форм власності є 4200 голів, з них 2 тисячі корів.
Щодо кількості молочного стада, то на перше місце виходить ТОВ «Аларіт Трейд» с. Івниця, де утримують 559 корів, на другій позиції СТОВ «Старокотельнянське» - 405, далі йдуть СТОВ «Хлібороб» с. Степок - 275 та СТОВ «Добробут» с. Волиця - 220, СФГ «Шателюк» с. Волосів - 100. Звісно, цифри не астрономічні, а зростатимуть вони тоді, коли сільгоспвиробник працюватиме на прибуток і держава піде йому назустріч. Хоч перші кроки вона вже, робить - Кабмін спрямовує з Держбюджету понад 2 млрд. грн. на підтримку тваринницької галузі. В поточному році буде замінено механізм виплати дотацій за здане на переробку молоко і м’ясо. А поки, наприклад, в ТОВ «Аларіт Трейд» господарюють, розраховуючи тільки на власні сили і кошти. Там нині утримують 1400 голів ВРХ. У веденні цієї галузі у них відчувається і розмах, і нове дихання. В господарство завезли високопродуктивне племінне молочне стадо, яке утримується безприв’язно. Приміщення для утримання худоби споруджують сучасні. На таких фермах передбачено місце для годівлі тварин, їх відпочинку, окремий цех для доїння. А кого не здивує, як доглядають тут телят. В сніг і мороз їх відразу після народження «поселяють» кожне в окремий будиночок, ряди яких споруджені в дворі ферми. Біля кожного є невеличка обора. Молоко їм доярки дають із соски 20 днів, а потім - із відра, згодовують ще й комбікорм - ціле зерно ячменю, овесу, кукурудзи. Тут, на так званій випійці, телята знаходяться до 60 днів - поки не з’їдають 1 кг такого харчу. Потім їх переводять на відгодівлю: окремо теличок і окремо бичків, бо раціони годівлі їх різні. Нині в ТОВ «Аларіт Трейд» до 30 теляток знаходиться на свіжому повітрі, на випійці, а 300 тварин - на відгодівлі. Доглядають їх дві тваринниці. Планують тут розширювати господарство, як прокоментував керуючий А. В. Дідківський. Мають зводити нові приміщення для утримання тварин, тобто і в майбутньому в них домінуватиме тваринницька галузь. Що стосується кормової бази, то мають деякі проблеми, як і з робочою силою. Хоч і зарплату, як підтвердили тваринники, видають вчасно і непогану - до 3 тис. грн., а працювати нікому, бо старіє село. Для ведення масштабнішого господарства малувато в ТОВ «Аларіт Трейд» і землі - поки що в їх розпорядженні всього 1117 га. А це, звісно, породжує проблему з кормами, бо зерно ще можна десь придбати, а от із сіном, соковитими кормами - сутужно. Але тут з оптимізмом дивляться в завтрашній день, вважають, що невирішених проблем не буває, бо дорогу долає лише той, хто іде вперед.

Валентина Василюк

Про молоко, корми і сільські проблеми

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Колос», що у Новій Котельні, - одне з тих господарств, де зуміли зберегти тваринницьку галузь, приділивши належну увагу молоковиробництву. І керівникові В. А. Марищенку, і спеціалістам та рядовим трудівникам коштує це немалих зусиль.
Орендуючи 1000 гектарів паїв своїх сельчан, підприємство має виробляти продукції стільки, щоб окупити затрати, видати зарплати, проплатити внески до всіх фондів (в цьому, на жаль, якраз і мають заборгованість), розрахуватися з орендодавцями, ще й мати хоча б якийсь прибуток, бо біг на місці для товаровиробника - це крок до банкрутства. В таких ось далеко не простих умовах «Колос» працює, а його директор Володимир Аркадійович каже, що тільки від тваринництва можна щодня мати живу копійку. - Ми власними силами наростили поголів’я і довели його до 250 голів, з них 110 - корів. Сьогодні надій від кожної становить в середньому 14 кілограмів - на 5 більше відповідного періоду минулого року. Товарність продукції складає 89 відсотків. Посприяли цьому масовий весняний розтел корів, належна кормова база Щоб не втратити досягнутих рубежів у осінньо-зимовий період, - продовжує В. А. Марищенко, - кормовиробництво поставили в даний час на передній план. Вже маємо 250 тонн тюкованого сіна. Другий укіс люцерни переробимо на сінаж - не буде ризику, що в дощовий липень трава не висохне. Із соковитих кормів в осінньо-зимовому раціоні буде лише силос - посіяли для цього майже 100 гектарів кукурудзи. Буряків у господарстві немає. Концкорми виготовляють на власному млині. На порозі - хлібні жнива. В ужинку будуть ярі зернові і озимі. Останні вродили не так рясно, як на них сподівалися, однак вцілому види на врожай непогані. Жнивуватиме господарство своїми силами, техніка хоч і стара, але механізатори дбайливо лагодять її і бережливо експлуатують. У господарській казні поки немає грошей на нову і не скоро будуть. Новокотельнянці не хочуть брати кредитів, кажуть: щоб позичати, треба мати чим віддавати не тільки взяте, а й великі суми банківських процентів. Директор по натурі оптиміст. І все ж у розмові чулася тривога, що село старіє, що основна робоча сила - пенсіонери, які вже випрацювалися. Потрібна ділова державна програма підтримки села, омолодження сільськогосподарського виробництва. Це так же важливо, як і фінансова підтримка вітчизняного товаровиробника, який може нагодувати країну і молоком, і м’ясом, і хлібом. Тільки, щоб йому не спізнившись підставили надійне плече.Треба, щоб так сталося, доки живуть і трудяться на нашій землі самовіддані селяни-працелюби. Таких у ПОСП "Колос” сьогодні - всього 30 чоловік - істинних хліборобів, які не мислять себе без поля і ферми, без досвітніх ранків і заколисаної солов’їною піснею сільської тиші.

Лідія Наконечна
Новини Андрушівщини